Вакарчук: творча відпустка з присмаком виборів

Про політичні перспективи лідера гурту "Океан Ельзи" Святослава Вакарчука активно заговорили наприкінці травня 2017 року. Тоді "Українська правда" опублікувала матеріал з даними "закритих соцопитувань", якими оперують в Адміністрації президента.
Після оголошення про паузу постів про Вакарчука стало більше
Після оголошення про паузу постів про Вакарчука стало більше

У статті, зокрема, йдеться, що Вакарчук є третім за популярністю "кандидатом" у президенти і поступається тільки чинному главі держави Петру Порошенку та лідерці "Батьківщини" Юлії Тимошенко.

Ця публікація не зробила Вакарчука об’єктом політичних дискусій. Розмови про його політичне майбутнє поновилися через три місяці – 26-го серпня. На прес-конференції у Харкові співак закликав українців зосередитися на державних проблемах і припинити "мовну війну". Вакарчук також оголосив, що "ОЕ" бере "творчу відпустку" на рік.

Частина користувачів соцмереж сприйняла це як підготовку до виборів.

У період з 26 серпня по 4 вересня у соцмережах стався сплеск кількості публікацій про лідера "ОЕ". За цей час сумарно у Facebook i Twitter було написано 19 тисяч постів і коментарів про співака від 2 тисяч користувачів.

Центр контент-аналізу порівняв зміст постів до і після початку інформаційного сплеску: з 18 по 25 серпня і з 26 серпня по 4 вересня. До вибірок потрапили дописи користувачів, які мають понад 2000 підписників – це 167 і 538 публікацій за два періоди відповідно. У підсумку можемо стверджувати, що проти Вакарчука, імовірно, було проведено неінтенсивну інформаційну кампанію. Вона знайшла підтримку аудиторії, але не перекреслила його передвиборчих перспектив.

Політика поглинає мистецтво
Політика поглинає мистецтво

"Політичні" заяви С.Вакарчука збільшили кількість негативних висловлювань стосовно нього, зокрема і щодо його творчості. Але ще більшою мірою зросла кількість позитивних оцінок Вакарчука як музиканта. Тобто, заяви актуалізували його персону, давши привід висловитися як прихильникам, так і критикам.

Після 26 серпня ми бачимо дві хвилі поширення негативу стосовно С.Вакарчука. У першій (до 2 вересня) ключову роль відігравали мовні активісти, зокрема К.Чепура (12К фоловерів), А.Ніцой (4K), сторінка Mova (97К). У другій хвилі дописи стосувалися переважно самого факту можливої участі С.Вакарчука у президентській кампанії, а також його заяв щодо погрому магазину Емпоріум. Тут дуже подібні тези поширювали А.Матіос (19К), Р.Адагамов (174К), О.Аронець (40К), Є.Чурсін (16К), А.Михал (16К).

Якщо перша хвиля виглядає природною, оскільки однакові меседжі висловлювалися досить тісним колом однодумців, то друга хвиля має певні ознаки скоординованості, адже одразу з десяток топ-блогерів з різних сфер почали обговорювати поки що непевну гіпотезу про участь С.Вакарчука у виборах. Водночас, грубої Facebook-кампанії з масованим постингом однакових негативних коментарів одними й тими ж юзерами, нами не зафіксовано.

Серед юзерів, що підтримали С.Вакарчука, також було декілька лідерів думок. Зокрема, М.Найем, Є.Черняк (47К), Л.Богуцька (51К), М.Бродський (12К).

Навіть якщо кампанія проти лідера "ОЕ" дійсно існувала і була замовлена потенційними політичними опонентами, вона лише посилила природну реакцію користувачів соцмереж. Активна частина суспільства критично поставилася до заяв співака, обвинувативши його у банальності ("капітан очевидність") і в браку патріотизму.

Митець, а не політик
Митець, а не політик

Цікаво, що Святослава Вакарчука найчастіше ототожнюють із митцями (як у позитивному, так і у негативному контексті), а от протиставляють – тільки з політиками, хоча й не завжди ці порівняння на користь С.Вакарчука. Ця тенденція спостерігається як до, так і після активізації обговорення співака і, вочевидь, може служити аргументом на користь його висунення у президенти: він багатьма сприймається як альтернатива, щось несхоже на діючу політичну еліту.

Скачати повну версію у pdf
Поділитися: