Ми комплексно проаналізували медіадискурс та дискурс у соцмережах щодо потенційної ратифікації Стамбульскої конвенції в Україні. Виділили найвагоміші меседжі та наративи, що стосуються гендерного насильства, дослідили цей сегмент інформаційного поля на предмет фейків, дезінфомарції, стереортипів та упереджень. Стисло наводимо результати дослідження. Повну версію можна завантажити у PDF-форматі на цій сторінці.
Дослідження проведене в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.
Проект виконується на базі Міждисциплінарного аналітичного центру соціально-економічного добробуту та психічного здоров’я Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вибірка даних та узагальнення результатів контент-аналізу виконані Центром контент-аналізу.
У медіа переважала офіційна комунікація посадовців, у соцмережах більш упевнено почували себе критики конвенції. Найбільше критичні згадки поширюють соцмережі. Кількісно хвиля незадоволення в них була меншою, лідери думок майже не долучалися до обговорення питання. Певним винятком можна назвати А.Бабченка – дописи його загалом присвячені геополітиці, проте в них він наводить трансльовані противниками конвенції наративи про руйнування родинних цінностей. З іншого боку, соціальні мережі загалом можуть собі дозволити менш дипломатичні висловлювання і недотримання стандартів щодо наведення кількох різних думок – а це робить ландшафт більш емоційним. Медіа при цьому активніше обговорюють питання можливої ратифікації конвенції (або відмови від неї), наративи доходять до масового телебачення – сам жанр телесюжетів скоріш схильний до нейтрального висвітлення, у них зазвичай озвучуються протилежні погляди. Увага при цьому часто привертається або новинами, або святковими датами – так, сплеск її спостерігається 8 березня при згадуваннях Маршу жінок (учасниці закликають до ратифікації конвенції)
Попри суспільну значущість конвенції, до телебачення вона дістається або побіжно, завдяки скандалу з європейськими політиками, або приурочено до дати – на 8 березня.
Релігійні спільноти та «традиція і порядок» найпомітніші серед критиків ратифікації конвенції у соцмережах, проте перші з цих двох намагаються пропонувати інші шляхи захисту від насильства.
Критика стамбульської конвенції переважно «крутиться» навколо протистояння традиційної і чужої нам думки. Релігійні спільноти активно розповідають про примус дітей до вибору статі та/чи гендеру.
Найбільшу увагу передбачувано забезпечують загальні згадки мети ратифікації конвенції – попри великий перелік тих, кого вона захищає, медіа оперують лише захистом жінок. Лише в окремих випадках помітне поширення отримує захист дітей. Частина меседжів на підтримку документу виглядають досить формально і офіційно, цитатою з можливої преамбули конвенції. Проте меседжі О.Кондратюк та І.Венедиктової на цьому тлі досить емоційні (генпрокурорка отримує критику від традиціоналістських спільнот щодо коментування невластивих їй тем).
Критичні згадки стамбульської конвенції більш різноманітні та емоційні, зокрема, за рахунок відсутності якогось єдиного документу для цитування. Найпомітніше «лякають» українців проросійські медіа та релігійні спільноти в соцмережах. Релігійні спільноти (часто з посиланням на юристів, які нібито ретельно вивчили документ) намагаються активно залякувати громадськість, згадуючи як помірні аргументи про недієвість конвенції, так і гучні, про захист педофілів.
Детальніше про про особливості дискурсу в медіа та соцмережах читайте у нашому повному дослідженні. Зокрема ви зможете побачити динаміку обговорення, особливості й канали поширення ключових тез сторін та їхніх аргументів, відмінності у ставленні до конвенції людей різних статей, регіонів проживання тощо.
