Потенційне визнання Росією так званих "ЛДНР": реакція українських соцмереж

Путін готується визнати "незалежність" так званих "ДНР" і "ЛНР". Що про це думає український Фейсбук? Й як ця тема позначилася на ставленні українських користувачів до ОРДЛО та місцевих мешканців?

Тиждень тому, 15 лютого, Державна Дума Росії закликала В.Путіна визнати незалежними створені росіянами на Донбасі анклави - так звані "ЛНР" і "ДНР". А 21 лютого до президента Росії звернулися й підконтрольні йому ватажки ОРДО і ОРЛО. Звернення Думи спричинило активну реакцію в українському сегменті Фейсбуку: політики, політичні експерти й оглядачі заходилися навперейми оцінювати можливі наслідки цього кроку для України.

Відтак, Центр контент-аналізу вирішив знайти відповіді на два запитання:

1) Як український Фейсбук оцінив можливе визнання так званих "республік" Росією: як крок, що відкриває можливості для України чи, навпаки, містить ризики?

2) Що український Фейсбук думає про окуповані території Донбасу та їхніх мешканців у світлі потенційного визнання.

Настрої серед користувачів соціальних мереж ми дослідили через аналіз 200 найбільших за охопленням Facebook-дописів, зроблених 15-16 лютого, в яких користувачі давали оцінку можливому визнанню Росією "ЛДНР". 

З'ясувалося, що протягом першої доби після звернення Державної Думи до Путіна в українському сегменті Фейсбуку ширшого охоплення набули дописи, що наголошували на неприємностях, із якими стикнеться Росія в разі визнання "республік". Станеться це через це, що Росія у такий спосіб засвідчить свою причетність до агресії на Донбасі, фактично вийде з Мінських угод та нарветься на санкції. 

У соціальних мережах за рахунок резонансних дописів представників патріотичної опозиції лідирували за охопленням тези з позитивною для України оцінкою наслідків визнання Путіним так званих "ЛНР" і "ДНР". Члени "Євросолідарності" І.Геращенко (нардепка ВР) і О.Погребиський (депутат Київради) одностайні в думці, що це означає фактичне визнання Росією себе як сторони конфлікту на Донбасі. 

Позицію, що визнання псевдореспублік дорівнюватиме виходу РФ з Мінських угод, транслювали також представники громадянського суспільства — режисер О.Сенцов, політолог Ю.Романенко, журналіст Д.Казанський.

З іншого боку, той же О.Сенцов стверджує, що це підвищує ризик нової ескалації, а Р.Шрайк з Д.Казанським узагалі назвали "ЛНР" і "ДНР" елементом дипломатичного тиску. Загалом пости з цими двома тезами зібрали половину контактів з-поміж усіх, де фіксувався негатив. Подекуди меседжі з негативними оцінками підхоплювали й проросійські автори (В.Волга, Д.Панченко).

Прикметно, що більшість провідних спікерів дотримується балансу в оцінці наслідків визнання Путіним "ЛДНР" для України: вони всі в один голос заявляють, що цим Росія фактично виводить себе з Мінського процесу, який перестає бути зашморгом для України; водночас попереджають, що це може підвищити ймовірність провокацій бойовиків.

Цікава тенденція зафіксована у межах тез, які здобули значного меншого охоплення, ніж вищезгадані: спікери другого плану зачіпають у контексті можливого визнання ОРДЛО дискурс політичного протистояння всередині Росії; при цьому вони, з одного боку, кажуть про фактичну відмову Путіна від вторгнення, а з іншого боку — попереджають про конкретні негативні сценарії, якими для України може обернутися визнання "ЛДНР".

Додатково у постах авторів, де лунали оцінки щодо можливого визнання Росією "ЛДНР", ми дослідили їхні меседжі стосовно ставлення до Донбасу. Як і у випадку з тезами про визнання "республік", ми поділили меседжі на дві умовні позиції: позитив щодо Донбасу ("Донбас — український, попри все") та негатив ("Донбас — тягар, нехай дістається Росії").

 

Переважно автори сподіваються на повернення Донбасу до складу України (і, зрештою, повернення в окуповані міста мирного життя). Частина опонентів стверджує, що Україні повертати Донбас невигідно з різних причин, а один із авторів — що й сам Донбас не хоче повертатися. Цікаво, що намір Росії визнати "ЛДНР" актуалізував призабуті меседжі про "зомбований" Донбас, який створює Україні більше проблем, аніж користі, а тому є тягарем, який краще віддати Росії. Частка подібних меседжів сягнула третини з-поміж тих, де оцінювалися ОРДЛО.

Серед оцінок окупованого Донбасу за охопленням так само лідирують прихильні: С.Іванов (лідер за кількістю контактів у цій категорії) попереджає мешканців ОРДЛО про те, що їх може чекати небезпека, і співчуває їм; половину контактів з позицією прихильних збирає меседж від різних діячів (О.Гончаренко, Є.Магда, Р.Лозинський), що Україна буде боротися за Донбас і неодмінно поверне його. 

Негативні оцінки Донбасу та його мешканців не становили значного поширення та збирали мало контактів. Серед скептиків здебільшого лунає меседж (прямо чи опосередковано), що Донбас – це ракова пухлина, оскільки боротися за жителів регіону немає сенсу, вони всі зомбовані. Журналістка Т.Висоцька, втім, пропонує чекати на розпад Росії для деокупації українських територій. Значно агресивнішим був К.Машовець, який писав, що розграбовані та зруйновані території "й задарма не потрібні" з "ватаноїдним населенням". 

Завантаживши повну версію дослідження, ви зможете детальніше ознайомитися з ключовими авторами, які писали про можливе визнання "Л/ДНР" Росією, та їхньою комунікацією в цій темі у Facebook.

Скачати повну версію у pdf
Поділитися: