Революція чи зовнішній тиск? Хто і навіщо запустив кампанію про фільм Bellingcat

Попри стриманий анонс фільму Грозєвим, майбутня стрічка по "вагнергейту" стала нагодою для запеклої боротьби політичних таборів у ЗМІ та соцмережах. Нею активно користувались проєвропейська та проросійська опозиції для атак на Зеленського та один на одного. В той же час, попри настрій у деяких інформаційних "бульбашках", до "революції" ніхто надто активно не закликав, нею скоріше лякали. Дослідження проведено за запитом Інформаційного агентства Кий-інфо

Дослідження покликане виявити, в яких інформаційних кампаніях використовувалися анонси виходу фільму-розслідування Bellingcat щодо скандалу з «вагнергейтом».

Аналіз проведено за вибіркою ТОП-100 найвпливовіших українських медіа, а також повідомлень у соцмережах, які мали понад 2000 контактів з авдиторією. Зафіксовано загалом 744 повідомлення (219 у медіа та 525 у соцмережах), які мали сумарно близько 18 млн контактів з авдиторією.

Фільм-розслідування Bellingcat виринав в інфополі в межах двох чітко окреслених хвиль резонансу. Першу спричинив вихід інтерв’ю Х.Грозєва О.Бацман 22.12, який став фактично першим анонсом і викликав доволі жваве обговорення; втім, резонанс зійшов нанівець невдовзі після новорічних свят. Друга, довша й інтенсивніша, розпочалась наприкінці лютого (за невеликої вже участі ЗМІ, близьких до Д.Гордона) і мала виражені ознаки інформаційної кризи, яка на момент 12.03 знаходилась у розпалі. Вона включала звинувачення на адресу ОП у спробах відволікти увагу суспільства від фільму або завадити його виходу, чутки про візит групи Bellingcat до Києва та можливу зустріч її з А.Єрмаком, спростування останньої тощо.

Обидві хвилі розвивались здебільшого у соцмережах: з 18-мільйонної авдиторії вони забезпечили 15,8 млн контактів, і тільки 2,2 залучили традиційні медіа. Випуски деяких YouTube-блогерів зрівнялись за охопленням з сюжетами на масових ТК, а телеграм-канали та дописи у FB часто переважали за охопленням вагомі політичні медіа. При цьому ЗМІ часто були першоджерелом меседжів: так, чутки про прохання ОП до представників британської розвідки завадити виходу фільму з’явились од початку в медіапросторі з посиланням на Дзеркало тижня. В соцмережах джерелом також часто ставали медійні персони, зокрема, важливу роль в розвитку обох хвиль зіграв Ю.Бутусов.

Інфопростір довокола фільму був багатий на емоційні оцінки і маніпуляції. Новини з’явились на тлі тривалої кризи щодо «вагнергейту» і надалі були фреймовані саме цим, вельми негативним для Офісу Президента, наративом. Попри спроби авторів фільму та деяких журналістів (зокрема, Гордона) уникнути політичної поляризації, опоненти Зеленського не втратили чергової нагоди перетворити цей інфопривід на інформаційну зброю. Контркомунікація ОП була практично відсутньою: ЗМІ полювали на коментарі ОП і з великими проблемами отримали хіба що коротке спростування, а комунікацію О.Арестовича важко назвати успішною. Натомість, на користь ОП спрацювали анонімні Telegram-канали та проросійські джерела, які представляли всю історію як атаку на Єрмака, сплановану чи то Порошенком, чи то західними спецслужбами і «соросятами» з оточення Зеленського.

Прикметно, що задовго до перших анонсів фільму опоненти В.Зеленського щільно всіяли інформаційне поле негативними для ОП меседжами щодо справи «вагнерівців» і успішно закріпили в інфополі наратив щодо «зради вищого керівництва держави». Тому навіть нейтральні новини на цю тему були приречені викликати хвилю критики Президента та його Офісу.

У цьому кейсі медіа цитують переважно журналістів, навіть Андрія Єрмака згадують на порядок менше за Бутусова або Грозєва. Гордон, попри причетність до започаткування інфохвилі, виступає скоріш конферансьє, проте він у цій якості досить помітний. Меседжі з активною критикою А.Єрмака та В.Зеленського в медіа звучать не так гучно, як у соцмережах. Проросійські джерела зосереджуються на реакції Банкової на можливий вихід розслідування. Голову ОП ЗМІ звинувачують в прямому протистоянні виходу фільму, а от Президент скоріш виглядає людиною, яка намагається мінімізувати наслідки.

Хоча прихильники П.Порошенка активно роздмухували скандал, ступінь маніпулятивності їхньої комунікацій та увага до теми не надто виділялись на тлі типового для цього пулу користувачів рівня критики В.Зеленського й ОП. Анонімні телеграм-канали комунікували у рамках концепту «всесвітньої змови»: на роль таємного ляльковода, який розігрує карту Bellingcat у політичній грі, призначали П.Порошенка, «соросят», англійську розвідку, і навіть Д.Гордона.

Найбільш успішною за охопленням авдиторії виявилася прозахідна опозиція, перш за все популярні блогери, близькі до Петра Порошенка, і схожий на них за меседжами Юрій Бутусов. Однак скористалися цим інформаційним «паровозиком» для поширення своїх меседжів і інші центри впливу: проросійські сили, Ігор Смешко та внутрішня опозиція в команді президента, кожен з них робив свій власний фреймінг ситуації.

Опоненти ОП з «патріотичного крила» успішно просували меседжі про те, що В.Зеленський і ОП бояться виходу фільму, оскільки інформація з нього матиме «вибуховий ефект». Втім, далі грізних обіцянок, як правило, мова не йшла: більшість спікерів не конкретизувала форму і напрямок «вибуху». Більш того, з багатьох комунікацій можна зробити висновок, що вони покладали більше надій на реакцію західних стейкхолдерів, ніж на відгук українського суспільства, і не дуже й вірили у початок чергового Майдану з цього приводу. 

Прогнозами масових заворушень частіше тішили читачів проросійські джерела та «зливні бачки»: так, анонімні ТГ-канали, як-от «Легитимный» та «Наблюдатель», одразу після інтерв’ю Х.Грозєва припустили, що головна мета фільму – вивести обурених патріотів на вулиці. Та навіть цей пул ЗМІ робив радше акцент на позитивній для ОП тезі про фільм як замовну інформатаку на А.Єрмака. . В найвагомішому блозі – випуску «ЯсноПонятно» А.Медведевої на Youtube-каналі Страни – метою атаки був названий політичний тиск на В.Зеленського з боку колективного Заходу для встановлення «зовнішнього контролю». В цьому питанні позиція Страни збігалась з позицією багатьох прихильників П.Порошенка: вони не вважали українське суспільство достатньо активним політичним суб’єктом. 

Схожі ідеї від тих же джерел лунали і під час другої хвилі у березні. Проросійські джерела й анонімні ТГ-канали фактично стали головними захисниками ОП на тлі слабкості власної позиції Офісу. Видається вірогідним, що головною їх метою при цьому була атака на П.Порошенка, проте також вони працювали на створення загального інформаційного хаосу. Так, в «зливних бачках» наявні ознаки інформаційного спаму: замовником атаки називали П.Порошенка, «соросят» з оточення Зеленського, НАБУ, західні спецслужби, чи то всіх їх разом чи у різних комбінаціях.

Завантаживши нашу повну презентацію, ви дізнаєтесь особливості комунікації учасників дискусії: ключові тези, канали комунікації, способи впливу на авдиторію тощо, а також — на скільки серйозну загрозу для В.Зеленського та А.Єрмака створив у медіаполі ще не змонтований фільм. 

Скачати повну версію у pdf
Поділитися: