КОНТРНАСТУП ЗСУ ОЧИМА УКРАЇНЦІВ ТА РОСІЯН: ЛІДЕРИ ДУМОК ТА ПЕРЕСІЧНІ ГРОМАДЯНИ

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Дослідження проводилось на базі згадувань контрнаступу в Україні в українському та російському сегментах соцмереж (Telegram, Facebook, Instagram, YouTube, TikTok, ВКонтакте, Одноклассники). Воно складається із двох частин – аналіз інформаційного простору українського і російського сегментів соцмереж через призму лідерів думок та через призму пересічних користувачів. Перша досліджує найпопулярніші пости за охопленням у соцмережах за звітний період і показує, хто і як формував інфополе довкола контрнаступу, задавав тенденції, вплив лідерів думок на це. Друга показує настрої громадян, пересічних користувачів двох країн, та як на них впливав порядок денний, що формували, зокрема, лідери думок.

Відповідно дослідження базувалось на двох окремих реєстрах. Перша частина – на вибірці 300 найбільших за охопленням повідомлень за звітний період в українському і російському сегментах соцмереж зі згадками про контрнаступ України; усі діаграми будувались за показником охоплення авдиторії. Тоді як друга частина – це вибірка зі 600 випадкових релевантних постів із усього загалу – 279 тис., які знайшла система моніторингу за звітний період за ключовими словами про контрнаступ в Україні; діаграми будувались за показником кількості повідомлень.

При формуванні вибірок відсіювались усі повідомлення зі згадуваннями про контрнаступ в Україні, що не містили меседж про нього. Тобто в дослідженні до уваги не бралися різноманітні клікбейтні повідомлення просто з тегами «контрнаступ» та інші подібні пости, а релевантну вибірку склав масив повідомлень, де бодай кількома словами висловлювались про контрнаступ – формували меседж про нього. Ці меседжі кодувались і зводились до більш загальних. Також визначався спікер судження про контрнаступ, якщо його можна було визначити.

Додатково для повідомлень кодувались наявність твердження щодо очікування контрнаступу (буде скоро, буде нескоро, не буде) та оцінки його перспектив (буде успішним, буде важким, буде неуспішним), якщо такі були наявні в повідомленні.

Для визначення географії повідомлення (Україна чи Росія) бралась встановлена на сторінці акаунту в соцмережах геолокація. Якщо така не була вказана, то географія проставлялась вручну кодувальником, ґрунтуючись на наповнюваному контенті сторінки.

Часові рамки дослідження охоплюють період від 1 січня до 15 квітня 2023 року. 

ЧАСТИНА 1. ЛІДЕРИ ДУМОК

УКРАЇНСЬКІ СПІКЕРИ ЦІЛКОМ ЗАДАВАЛИ ТРЕНД В ОБГОВОРЕННІ ПІДГОТОВКИ КОНТРНАСТУПУ

Очікування контрнаступу ЗСУ формувалося в інформаційних просторах як України, так і Росії майже винятково під впливом українського порядку денного, який створювали українські лідери думок. Саме Україна (й частково – західні союзники) були магістральними постачальниками інформаційних приводів в обговоренні майбутнього контрнаступу – починаючи з січневого анонсу К.Буданова про те, що активізації перебігу війни варто чекати в березні. Ця заява задала відповідний вектор очікувань для всіх, хто брав участь у дискусії про контрнаступ та реагував на меседжі учасників дискусії.

Як показало дослідження, протягом всього періоду спостерігалося поступальне збільшення уваги лідерів думок в обох країнах до теми українського контрнаступу. 

Складовими порядку денного в обох сегментах були жваві обговорення постачання зброї різної номенклатури – танків, бронемашин, авіації. До обговорення кількості таких поставок і тактико-технічних характеристик були активно долучені в обох сегментах – при цьому в російському навіть спостерігався дещо більший і деталізованіший інтерес до подібного вектору обговорень. Кожна нова зустріч "Рамштайну" або оголошення суттєвої допомоги ЗСУ з боку партнерів спричиняла сплески уваги; потужним подразником для росіян став візит Президента США Джозефа Байдена в Київ.

Характерною рисою українського сегменту стало "забалакування" авдиторії різнобіжними заявами, що стало запорукою утримування в секреті справжніх намірів та планів ЗСУ. Експертне середовище і навіть офіційні спікери продукували множинні версії про можливі варіанти розвитку подій, мінімізуючи цим навіть потенційний вплив витоку даних Пентагону в квітні 2023 року на тональність прогнозів щодо перспектив контрнступу. 

Частково під впливом такої стратегії в російському сегменті спостерігалась розгубленість щодо напрямку ключового удару ЗСУ, щодо строків початку наступу, а також щодо того, що саме слід вважати обіцяним українським контрнаступом (чи то контратаки на Донеччині, чи спроби прорватися на інших напрямках – луганському, запорізькому тощо). Особливе занепокоєння викликав Крим: хоча колаборанти на кшталт С.Аксьонова намагалися заспокоїти внутрішню авдиторію, це мало вигляд радше блефу, ніж виважених міркувань. 

Крім офіційних спікерів на кшталт К.Буданова, найбільшу популярність в українському сегменті здобули спікери, що позиціонували себе як військово-політичні експерти - Ю.Швець, О.Арестович, А.Піонтковський, М.Фейгін тощо. При цьому вони здебільшого коментували отриману з офіційних джерел та стрічок новин інформацію, а не ділилися власними інсайдерськими даними. Їхні міркування переважно залежали і визначалися висловлюваннями офіційних представників України та союзників. Показово, що серед популярних українських лідерів думок було й чимало тих, які безпосередньо служать у ЗСУ (як-от Т.Березовець) або займаються волонтерською діяльністю (С.Стерненко). Натомість найпопулярніші російські коментатори (за винятком І.Гіркіна) переважно коментували здалеку. 

Провідним каналом комунікації для російських провоєнних лідерів думок (Мир сегодня с «Юрий Подоляка», Readovka, Объясняет Readovka) став Telegram, однак і вони (як, зрештою, і російські ліберали на YouTube) інформували про підготовку та перспективи контрнаступу, відштовхуючись від порядку денного України та Заходу. Характерно, що серед спікерів, які жваво цитувалися в російському інформаційному просторі, було чимало українських представників (В.Зеленський, О.Резніков, К.Буданов тощо); водночас в українському середовищі – жодного російського.

Цілком очікувано оцінки результативності потенційного українського контрнаступу в середовищі українських та російських лідерів думок істотно відрізнялися. 

Українські лідери думок майже протягом всього періоду дослідження випромінювали упевненість в успішності контрнаступу ЗСУ (загалом понад три чверті найбільш популярних висловлювань на цю тему мали оптимістичний настрій). Поодинокі думки про те, що наступ може бути важким або обмеженим за результатами з'явилися лише в березні й квітні. Почасти це було пов'язано з тим, що активізації дій ЗСУ в березні не відбулося. Автори припускали, що Україна іще не отримала від союзників достатньо зброї, не підготувалася тощо. До проблем зі своєчасними постачаннями зброї й військової техніки додалось розуміння, що Сили оборони України за рік повномасштабної війни теж зазнавали втрат. Втім, ні двозначні статті у New York Times та Washington Post, ні квітневий масштабний витік секретних даних Пентагону не похитнули істотно віри в те, що Україна в змозі відвоювати значні території. 

Прикметно, що серед російських лідерів думок зафіксована протилежна тенденція. Хоча 80% їхніх меседжів виражали упевненість в тому, що наступ ЗСУ буде провальним, наприкінці досліджуваного періоду й в їхньому середовищі з'явилися побоювання в успіхах України. Передовсім це було пов'язано із обмеженими результатами ЗС РФ на Донеччині, де "вагнерівці" протягом усієї зими не змогли захопити навіть Бахмут, зазнавши відчутних втрат. 

ЧАСТИНА 2. ПЕРЕСІЧНІ ГРОМАДЯНИ

ДИСКУСІЇ ПЕРЕСІЧНИХ РОСІЯН ПРО УКРАЇНСЬКИХ НАСТУП ЦІЛКОМ ПЕРЕБУВАЛИ ПІД ВПЛИВОМ РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ 

Увага пересічних користувачів і в Україні, і в Росії до заяв щодо контрнаступу щотижня органічно збільшувалася пропорційно близькості до очікуваної дати, коли він мав би, згідно з прогнозами, статися.

В Україні обговорення перебігу підготовки до контрнаступу велося в межах, заданих заявами офіційних спікерів та неофіційних аналітиків, думки яких часто поширювали користувачі. Більшість пересічних українських користувачів соціальних мереж були схильні дослухатися до заяв українських високопосадовців (як-от В.Зеленський, О.Резніков, О.Сирський, К.Буданов). Позаяк ініціатором та провідником дискурсу щодо українського контрнаступу була українська сторона (до якої долучился західні спікери, зокрема, Л.Остін), то саме вона формувала очікування в українському суспільстві, на яке практично не мав впливу російських дискурс. 

Що стосується росіян, то вони намагалися інтеграувати дані українських та західних ЗМІ про посилення української армії в рамки свого світобачення про швидкий провал контрнаступу. Помітно, що надання такого фреймінгу працювало як самонавіювання, яке контекстно свідчило про страх успіху українського контрнаступу. Показово, що тези Є.Пригожіна щодо серйозності викликів для ЗС РФ, як і критичні випади І.Гіркіна слабше поширювалися пересічними росіянами, оскільки не вписувалися в бравадний настрій. 

Як і в середовищі лідерів думок, серед пересічних громадян очікувано зафіксована глибока відмінність в оцінках результатів потенційного наступу ЗСУ. Показово при цьому, що структура українських очікувань практично ідентична як в сегменті лідерів думок, так і серед громадян (понад те, пересічні українці навіть дещо більше сумнівалися в успіхах ЗСУ). Натомість серед російських посполитих тотально домінувала думка про провал ЗСУ.