"Контрабанда зброї": імперія завдає інформаційний удар

У той час як в українських ЗМІ переважала позиція про достатній рівень контролю за наданою партнерами зброєю й відсутність ризиків, у соціальних мережах російські наративи мали помітний успіх – передусім завдяки розгалуженій мережі ворожих телеграм-каналів.

 

Надання Україні сучасного озброєння країн НАТО (зокрема, хаймарсів, які ЗСУ успішно застосували для враження складів боєкомплектів далеко за лінією фронту), неабияк занепокоїло Росію, яка вдалася до дискредитації України. Ключовими меседжами інформаційної кампанії стало поширення наративу про нібито нецільове використання зброї, про її контрабанду й продаж у треті країни, про її втрату Збройними силами України. Додатковим поштовхом для росіян стала внутрішня американська активність, пов'язана з контролем за наданим озброєнням та фінансами. 

У даному дослідженні Центр контент аналізу з'ясував, за допомоги яких каналів Росія намагалася просувати відповідні меседжі в Україні й чи мали вони успіх. Дослідження виявляє інформаційні кампанії ворога на тему нецільового використання зброї та її контрабанди, а також демонструє спростування російської брехні українськими та західними спікерами.

Для аналізу було відібрано повідомлення зі згадуваннями меседжів про контрабанду зброї та контроль за нею у повній вибірці українських ЗМІ (центральні канали телебачення і радіомовлення, Інтернет-ЗМІ), а також топ-900 постів із найбільшим охопленням у соціальних мережах на момент закінчення досліджуваного періоду (Telegram, YouTube, Facebook, Twitter)

Часові межі дослідження (9-17 липня 2022 року) пов’язані з піком уваги ЗМІ до цієї проблеми. Зокрема, на початку звітного періоду фіксуються заклики створення механізму контролю за зброєю, яка постачається в Україну. Насамперд до цього закликала президента США Дж.Байдена конгресменка В.Спартц, котра стала основною комунікаторкою подібних меседжів в українському медіапросторі. Російські та проросійські телеграм-канали миттєво підхопили наратив і спробували дати йому хід. Зрештою, в ЗМІ стали з'являтися спросування існування проблеми з боку представників ЄС, НАТО і США. Кульмінація припала на заяви речника ЄС П.Стано про відсутність проблем з контролем за зброєю та самої проблеми незаконного обігу зброї. Після розлогих інтерв’ю О.Резнікова іноземним виданням атака остаточно стала сходити нанівець.

Загалом можна зробити висновок, що російські наративи не набули поширення в українських традиційних медіа, але мали певний успіх у соцмережах. Безліч телеграм-каналів вдавалися до відвертої конспірології, прямо заявляючи про те, що Захід може відмовитися надавати Україні зброю. Вкидалися відверті фейки про продаж західної зброї в «даркнеті».  

Тему наявності контрабанди зброї в Україні як системного явища вносили в інформпростір російські та проросійські акаунти соцмереж – часом із кількасоттисячною авдиторією.

Зокрема, блогер А.Шарій був одним із перших, хто на початку звітного періоду поінформував про створення в Молдові центру для боротьби з контрабандою і зробив акцент, що в європейських ЗМІ це нібито не надто висвітлювалося, бо там домінує зовсім інший порядок денний.

Згодом до поширення меседжів про контрабанду й західних інспекторів долучились анонімні телеграм-канали Резидент (сукупно понад 3 млн контактів з авдиторією), Легитимный (близько мільйона контактів), ЗеРада та інші. На ютуб-каналі пропагандиста Є.Мисливця (понад 700 тисяч переглядів) побіжно містився акцент на домовленостях із Туреччиною, що вона відстежуватиме українські судна з зерном, аби на них не перевозили зброю. Такі популярні автори, як СОЛОВЬЁВ, Раньше всех. Ну почти і Операция Z, цитували матеріал Financial Times про прагнення НАТО і ЄС посилити контроль за зброєю через побоювання, що вона може потрапити на чорний ринок, при цьому ні слова не написали про редагування цієї новини на сайті FT.

Подеколи, педалюючи подібні закиди, телеграм канали, однак, були змушені вдаватися й до цитувань цілком прихильних до України осіб та представників самої влади. РИА Новости щонайменше нейтрально подало новину про молдовський центр з питань контрабанди зброї. Легитимный, Резидент, Инсайдер UA та інші транслюють меседжі від ОП, ЄС та США про відданість ідеї контролю і абсурдність звинувачень у контрабанді, а також російське походження відповідного наративу. Резидент, до прикладу, транслював меседж, що А.Єрмак і ОП намагалися всіляко «заглушити» цей «скандал», пішли на перемовини з Конгресом, розглядали варіант допуску до України іноземних інспекторів.

Дослідження показало, що інформаційна атака не змогла перекинутися на традиційні українські медіа: там перевагу мали спростування від низки вітчизняних та закордонних чиновників.

І ЄС, і США, і НАТО, і М.Подоляк з О.Резніковим та В.Залужним – усі в один голос заявляли, що проблем немає, система контролю за озброєнням надійно функціонує, а спекуляції на темі контрабанди – це елемент російської пропаганди.

Єдиним опонентом, хто хоч якось зміг пробитися в український медіапростір, стала конгресменка В.Спартц – політикиню з українським корінням та правильною позицією щодо війни було би вже складніше, на перший погляд, асоціювати з російськими впливами. Але й у бік скептиків на кшталт Спартц були реверанси щодо готовності допустити на територію України іноземних інспекторів, аби вони розвіяли всі побоювання, спричинені розмовами про можливий незаконний обіг зброї. Та й дальша риторика самої конгресменки щодо можливості потрапляння зброї в умовну Сирію або Мексику вже не сприймалася всерйоз.

Помітною, своєю чергою, була трансляція ініціативи А.Єрмака створити комісію для контролю за використанням зброї. Матеріал Financial Times про так звані ризики контрабанди зброї з України був у центрі уваги лише кількох видань – і серед них був ресурс Детектор медіа, що спеціалізується на викритті маніпуляцій та фейків.

Після інтерв’ю О.Резнікова увага до теми можливої контрабанди зброї стала істотно знижуватися, й подібний дискурс був зведений практично нанівець. Втім, це не означає, що тему вичерпано: до неї можуть повертатися з новими порціями критики. Або й запустити нові інформаційні атаки з зовсім іншими меседжами, так само спрямовані на відмову Заходу надавати Україні озброєння шляхом цілеспрямованої дискредитації – зрештою, апріорі триватиме це доти, доки триває війна та існує в нинішньому вигляді РФ. Міноборони й іншим державним інституціям варто бути напоготові таких претензій і продовжувати системну комунікацію щодо впровадження системи перевірки отриманої зброї, співпраці з західними суб’єктами, активно висвітлювати перехід на стандарти НАТО, які стосуються перевірки озброєнь, розкривати технічні й організаційні деталі впровадження такої перевірки, які б унеможливлювали будь-які сумніви, що цей контроль ведеться. Важливо також підключати до комунікації вітчизняне експертне середовище й фактчекерів, здатних розкрити зрозумілою мовою суть маніупляцій.

Показовим є також графік із ключовими спікерами в традиційних ЗМІ, який демонструє, що в своїх наративах Росії практично не було на кого спиратися: всі поважні спікери стверджували, що проблем зі зброєю, яку партнери надають Україні, немає. 

В цілому можна сказати, що комунікаційна стратегія Міноборони та української влади в питанні відбиття російської інформаційної атаки була слушною, хоча дещо повільною. На своєму рівні влада зберегла спокій та запевнила, що готова до створення процедур та (за потреби) додаткових інституцій для посилення контролю. Трози згодом - вочевидь, за допомоги дипломатичних каналів - вдалося заручитися масованою публічною підтримкою партнерів, які спростували наявність загроз нецільового використання чи контрабанди української зброї.

У підсумку щось на кшталт істерії Росії вдалося розігнати лише на полі соціальних мереж, здебільшого телеграму. Проте ця хвиля була достатньо потужною й тривала декілька днів, збурюючи емоції та підриваючи довіру до України ("корупція, все розпродали наліво" тощо) та її партнерів ("припинять допомогу"). Втім, за браком фактів все будувалося на чутках і домислах. Тим часом простір традиційних українських ЗМІ лишився непіддатливий на ці впливи: українські медіа "помітили" лише меседжі республіканки Спартц. 

В майбутньому варто домовитися із партнерами про більш оперативну узгоджену реакцію на подібні російські спроби дестабілізувати ситуацію. Ще краще - грати на випередження. Створити певні комісії, які будуть регулярно звітувати про ситуацію, повідомляючи, що все прозоро й під цілковитим контролем. 

Щоб познайомитися з повним дослідженням, його можна скачати в форматі PDF.

Скачати повну версію у pdf
Поділитися: